Мистецтво у віршах

Можна жить, а можна існувати,

Можна думать – можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не палають, а горять!

Люди всі по-своєму уперті:
Народившись, помирає кожна,

А живуть століття після смерті,

Ті, що роблять те, чого «не можна».

 Доля уділила Василеві Симоненкові мало часу. Він помер, ледве почавши літературну працю. Але попри неповні 29 років був винагороджений особливим даром: йому судилося бути обранцем, устами якого промовляє доля нації.

 Саме тому учні 5-Б класу вшанували пам'ять нашого видатного земляка, спадкоємця Кобзаря під час уроку-конкурсу "Мистецтво у віршах". Його творчість порівнюють зі здобутками Шевченка як за тематикою, так і за силою почуттів. 

 Юні читці-декламатори підготували поезію різної тематики, цікаві повідомлення про життя та творчість видатного поета.

     

     

Лірика одного з найкращих українських поетів В.Симоненка приваблює нас і самобутньою образністю поетичної мови, відкритістю й чесністю автора, пристрастю й непоборним духом своїм. А ще більше — ніжністю і ліризмом, глибоким проникненням в душу людини. Сповнена вогнем його палкої душі, вона й сьогодні є окрасою нашої літератури.

  Діти дійшли висновку, що Василь Симоненко не з когорти призабутих.

«Василь Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України» (Євген Сверстюк). 

Романтик, мораліст, максималіст, він виступав проти шаблонів, схематизму, міряння всіх на один копил, розуміючи, що для того, аби змінити щось в умах і серцях людей, треба передусім здолати їхню байдужість. 

Класний керівник 5-Б Семенова І.В.